ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ ТРАВМАТИЧНОЇ ВТРАТИ

ШЛЯХИ  ПОДОЛАННЯ  СТРЕСУ  ТРАВМАТИЧНОЇ  ВТРАТИ


1. Контакти і відносини.
Навіть якщо вас тягне бути на самоті і нікого не хочеться бачити,намагайтеся зберігати зв’язки і стосунки з людьми.
Говоріть з людьми про ваші переживання, а не про те, що трапилося.
Зберігайте контакти з сім’єю і друзями. Проводьте більше часу з вашими близькими – можливо, вони теж перебувають у тривозі.
Розмовляйте з тими, хто пережив у минулому важкі втрати і зумів подолати їх наслідки.
Збираючись періодично з вашими друзями і людьми, які переживають ситуацію, схожу на вашу, ви можете створити групу підтримки, важливу і для вас, і для інших.
Якщо ви релігійна людина або у вас є гурток духовних друзів,зберігайте зв’язок з ними. Приділіть увагу вашій вірі і духовним потребам.


2. Турбота про себе.
Подбайте про поживну їжу, достатній сон та фізичні вправи. Пам’ятайте: переживає не тільки ваша душа, а й тіло – воно теж потребує догляду та підтримки.
Постарайтеся не уникати занять, які приносять вам задоволення.
Приділіть увагу вашому внутрішньому стану і вашим потребам: наприклад, вимкніть або не дивіться «Новини», якщо ви відчуваєтепотребу в спокої. Спробуйте визначити, про що з історії вашого життя нагадали стресові події: що знову спливло в пам’яті, з ким з вашого минулого життя і про що вам хотілось би поговорити, що раптом з’ясувалося і т.п. Якщо є можливість, поговоріть з цими людьми
Утримуйтеся від розмов про великі нові проекти, суттєві зміни в житті, про те, як ви будете далі справлятися зі стресом. Це важко, але використовуйте ті можливості, які у вас є. Важливі поступовість і реалістичність, а не ілюзії.


3. Тримайтеся звичного.
Робіть повсякденні життєві справи – ​​вони можуть допомогти вам знову відчути себе самим собою і заспокоїти тривогу.
Час великих стресів – не найкращий час для прийняття відповідальних рішень і серйозних змін у житті; якщо у вас є вибір,не поспішайте приймати якісь кардинальні рішення.
Не продовжуйте діяти в той самий спосіб, у який змушені були діяти під час кризи. Важливо використовувати звичні для вас підходи і дотримуватися, наскільки це можливо для вас, тих способів і темпу життя і повсякденних справ, які зазвичай вам властиві.


4. Дійте.
Висловлюйте ваші думки кому-небудь, пов’язаному з пережитим,кого ви хочете про щось запитати, щось повідомити або подякувати.
Не уникайте тих сфер життя – політичної, громадянської, суспільної,– в яких ви можете висловити свою точку зору. Ваша думка у них є важливою.
Спробуйте організувати групи обговорення і підтримки там, де це можливо: на роботі, серед друзів, однодумців, сусідів.
Дізнавайтеся про те, що для вас важливо (наприклад, які вживаються заходи безпеки, які відбуваються зміни та ін.).


5. Допомагайте вашим дітям впоратися із стресом.
Насамперед, ви можете допомогти вашим дітям пережити те, що трапилося, тим краще, чим краще ви самі справляєтеся з вашим власним стресом – вашими потребами і переживаннями з приводу того, що сталося.
Говоріть з дітьми про те, що трапилося, про їхні переживання і страхи, – вони потребують цього.
Спонукайте дітей питати і відповідайте на їхні запитання,враховуючи у своїх відповідях їхні потреби, інтереси і можливості (вік, рівень зрілості і розуміння). Це допоможе їм зорієнтуватися в собі, своїх переживаннях і зрозуміти, як стресова подія торкнулася їх і життя тих людей, яких вони люблять. Це допоможе їм наслідувати ефективні способи і стратегії подолання.
Переконуйте дітей у тому, що вони тепер у безпеці.
Просвітіть їх (самі або, якщо не можете, знайдіть когось, хто може це зробити): поясніть, що таке революція, війна, пожежа, повінь,тероризм та ін., – в залежності від характеру події. Якщо ви втратили когось із рідних чи коханих людей, розкажіть дітям про цю людину. Ваші стосунки з цією людиною тривають остільки, оскільки ви зберігаєте пам’ять про пережите разом з нею. Проконсультуйтеся у психолога чи психотерапевта, як говорити з дитиною, що дійсно допомогти їй, а не налякати.


6. Шукайте подальшої допомоги.
Розмовляйте з представниками громадськості та інших служб, які викликають у вас довіру.
Встановлюйте контакти з допомагаючими організаціями – психологічною, соціальною службами тощо.
Якщо ви відчуваєте, що вам самостійно не дуже вдається справлятися зі стресом, що ви викликаєте дуже велику стурбованість у близьких або схильні до саморуйнівної чи небезпечної поведінки(алкоголь, наркотики, агресивні спалахи), – зверніться до психолога або психотерапевта.


ВИ ПОВИННІ ПРАГНУТИ  
Змінити своє ставлення
• Поглянути на стрес – як на можливість ще чогось навчитися, стати мудрішим і сильнішим.
• Подумати про те, що у вашому житті є дійсно доброго.
• Як ви можете допомогти собі розслабитися?
• Чи варто все це того, щоб так надмірно турбуватися ?
• Хіба хтось повинен вирішити це замість вас?


Змінити свою поведінку
• Не поспішати і не метушитися, не намагатися щось штучно прискорити
• Поговорити з ким-небудь про свої почуття
• Намагатися не: ПЕРЕ- курювати, – пивати, – їдати
• Пошукати інформацію та фахову (психологічну, соціальну) допомогу
• Зайнятися улюбленою справою, почитати, погуляти


НЕ РОБИТИ :
• НЕ заливати переживання алкоголем,

• НЕ використовувати дозволені і недозволені речовини для зняття наслідків (крім заспокійливих препаратів, призначених фахівцем)
• НЕ віддалятися від значущих інших
• НЕ уникати роботи
• НЕ нехтувати дозвіллям
• НЕ плекати нереалістичні мрії про одужання
• НЕ шукати легких рішень
• НЕ бути жорстким до себе та інших

РОБИТИ :
• Давати собі достатньо відпочинку
• Дотримуватись розумної дієти і фізичного режиму
• Знаходити час для дозвілля
• Розуміючи, що неможливо завжди неухильно притримуватися розкладу, все ж підпорядкувати своє життя досить жорстким планам і розпорядку дня
• Шукати співрозмовників серед товаришів або в сім’ї і говорити з ними про те, що трапилося
• Дізнаватися про те, що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
• Проводити час у колі сім’ї та друзів
• Отримувати стільки допомоги від психотерапевта, скільки Вам потрібно

• Розуміти, що те, що трапилося, повинно турбувати якийсь час

• Розуміти, що ваша реакція на подію – це НОРМАЛЬНА реакція НОРМАЛЬНОЇ людини на ненормальні обставини, і те, що пов’язане з цією реакцією є тимчасовим.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *